Inna's Reviews > Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням

«Самостримування – це необхідна складова сучасного життя у світі, надмірно обтяженому дофаміном.»

🍓Анна Лембке починає свою книгу, наче професійна маркетологиня: з випадку пацієнта, якому потім вона поставить діагноз компульсивна статева поведінка (по-моєму, так це звучало, але це не точно). Хто ж після такого відкладе читання?))) Наступні майже 200 сторінок заглиблять вас в природу залежності та історії людей, які або покажуть вам, що ви ще не так погано живете, або що живете дуже нудно😅
«Ми всі тікаємо від болю. Дехто з нас приймає пігулки. Дехто лежить на дивані й переглядає Netflix. Хтось читає любовні романи. Ми робимо все можливе, аби ��ідволіктися від самих себе. Проте всі ці спроби захистити себе від болю лише посилюють його.»

🎰Залежність. Акцент на палінні, алкоголізмі, наркотиках, азартних іграх, відеоіграх тощо, хоча хотілося б більше інших прикладів. Авторка побіжно згадувала залежність від соцмереж, що для багатьох людей нині справжні проблема, але сильно на цьому, на жаль, вирішила не зупинятися. Так само побіжно, наприклад, згадується покупки в Інтернеті як залежність. Хотілося б глибше туди, бо здається про це пишуть менше, ніж про цигарки і наркотики. Історія про хлопця, що через наркоту чотири рази вилітав зі Стенфорда, я так розумію, мала викликати у читача співчуття? А те, що авторка постійно повторювала про період у своєму житті, коли вона запійно читала еротичні любовні романи, скидалося на те, що вона усіма силами хоче довести: «Я така ж як ви! Я теж була залежна! Ну, не наркота, але ж!»😅

🍷 Задоволення і біль працюють як терези, що підпорядковані системі регулювання та мають лишатися в балансі. «Тривалий і повторюваний вплив стимулів задоволення призводить до того, що наша здатність терпіти біль слабне, а пороговий рівень, на якому ми можемо відчувати задоволення, підвищується.»
Саме тому люди збільшують дози, ставки, кількість книг😁

🎮«Нудьга – сприятлива атмосфера для відкриттів і винаходів. Вона створює простір, необхідний для того, щоб сформувалося нове мислення.» Пам’ятаєте, коли нам було нудно в дитинстві, ми вигадували цікаві, чудернацькі чи навіть трохи небезпечні розваги. Потім ми їх трансформовували, вигадували нові правила і залучали інших до наших ігор? В світі, де вас кожну хвилину розважає стрічка соцмереж і відосики в ютуб, про це можна забути.

☝️“Генетично модифіковані миші, не здатні виробляти дофамін, не шукають їжу й можуть померти з голоду навіть тоді, коли їжа лежить в кількох сантиметрах від них.”

📖 Книга класна, пізнавальна, не розмазана. Щоправда ближче до кінця можна вдосталь почитати про сором і чесність. А потім про чесність і сором. В той момент здалося, що авторці вже не було чого писати, бо пройшлася зовсім очевидною доріжкою. Але книгу перечитуватиму, це точно.