Memoirs Quotes

“Lastly, ''Hang tough!'' Never, ever give up regardless of the adversity. If you are a leader, a fellow who other fellows look to, you have to keep going.”
― Dick Winters, Beyond Band of Brothers: The War Memoirs of Major Dick Winters

“They [his readers, whom he asks to be his friends] will find that I have always loved truth so passionately that I have often resorted to lying as a way of first introducing it into minds which were ignorant of its charms” (Casanova, p.34, Vol 1 Preface).”
― Casanova, The Complete Memoirs of Casanova (Unexpurgated Edition)

“We are not human beings having a spiritual experience but spiritual beings having a human experience.”
― A Memoir by Young, Initiation

“Lives of great men all remind us
We can make our lives sublime,
And, departing, leave behind us
Footprints on the sands of time.”
― Dick Winters

“Joy, it is, which I’ve never known before, only pleasure or excitement. Joy is a different thing, because its focus exists outside the self – delight in something external, not satisfaction of some inner craving.”
― Mary Karr, Lit

“Memoirs are often about difficult things in a person's life. In my situation, my story starts with about the stupidest, most immoral thing I've ever done, one with terrible consequences.”
― Piper Kerman, Orange Is the New Black

“Your whole life and the story of your journey is the landscape picture on the front of the box of a 1,000 piece puzzle. The pieces are each a small sticky note that ends in mid-sentence. You simply need to figure out where each one starts and ends.”
― Ashly Lorenzana

“Десь далеко-далеко, на Сході республіки, зовсім поруч із державним кордоном, небо пахне ранковим лісом, пахне, зовсім по-особливому, брезентовими наметами і сосновими гілками, що кладуть на ці намети свої важкі лапи. Я йду довгою-довгою лісовою доріжкою, ліворуч від мене і праворуч від мене — високі і теплі сосни, які зігрівають своїм диханням пісок навколо себе, і повітря, і ранковий суботній ліс, і птахів, що трапляються час від часу, і загалом — усе це небо, і, очевидно, державний кордон — сосни це такі собі батарейки, котрі пустили коріння, якраз вздовж ріки, ріку видно за стовбурами ліворуч, і ми йдемо вздовж ріки, власне ми йдемо вгору, проти руху води, мені шість років, я дуже люблю ліс і ріку, а головне — я люблю вікенд, мені цілком зрозуміло, що сосни на вікенд особливо теплі, а небо — особливо мирне. На мені якась дурацька футболка і дурацькі шорти, і запилені сандалети, якими я буцаю соснові шишки, підіймаючи хмарки ранкового пилу, тоді моя подружка повертається до мене і просить, аби я заспокоївся і такого не робив. Моїй подружці 16, вона погодилась зі мною погуляти, власне, її попросили мої батьки, котрі товаришують із її батьками, вони всі залишились на річковому пляжі, сидять собі і готують салати зі свіжої вологої городини, плавають у ранковій ріці, попереду цілий вікенд, тож вони займаються своїми нецікавими дорослими справами, натомість я знайшов серед сосен доріжку і моя знайома без особливого, слід завважити, бажання, повела мене по ній, так, щоби я врешті пройшовся і заткнувся і вже нікого не діставав, хоча вона до мене добре ставиться, вірніше, це я за нею постійно тягаюсь, але вона тримається доволі добре і особливих претензій до мене не висловлює — так лише — аби не здіймав пил, аби не хапав її за руки, одне слово — не поводив себе як дебіл. Мені подобається пісок під ногами, мені подобається мокра трава на піску, мені подобаються сосни, в яких тривожно перетікають електрони, мені подобаються крикливі безтурботні птахи на високих соснових гілках, мені подобається небо, тому що воно тягнеться далеко-далеко і ніколи не закінчується, це мені подобається найбільше, я дуже люблю, коли щось ніколи не закінчується, і небо саме з таких речей, мені подобається, що ця доріжка теж не закінчується, теж тягнеться без кінця проти руху води, то наближаючись до неї, то знову закочуючись за стовбури, нарешті моя знайома не витримує, добре, каже, пішли скупаємось і назад, я намагаюсь виторгувати в неї ще з півкілометра, але вона говорить — досить, купатись і назад, і я змушений із цим змиритись. Вона сходить зі стежки і йде просто до води, я намагаюсь не відставати, йду слідом і розглядаю її чорний блискучий купальник, такі тоді, в кінці 70-х, саме були в моді, її купальник особливий — по його чорному тлу розсипані жовті, червоні та помаранчеві листки, справжній листопад, хоча в листопаді, здається, ніхто і не купається, але в неї справжній падолист на тілі, і тіло в неї — красиве й міцне, їй дуже пасує це листя, це навіть я у свої 6 розумію, інакше б я за нею не йшов, вода ще не встигла прогрітись, берег порожній і прохолодний, моя подружка підрулює до води і починає поступово в неї входити, я дивлюсь, як під водою зникають її стопи, її високі тьмяні литки, її коліна, її стегна, врешті вона падає на поверхню води, топлячи в ній все своє листя — і жовте, і червоне, і помаранчеве, і повертається до мене — давай, кричить, давай, іди сюди, холодно, кажу я з берега, перестань, кричить вона, нічого не холодно, іди сюди, вона випливає на середину ріки, течія починає зносити її вниз, і я раптом лякаюсь, що ��сь її понесе вниз, а я залишусь тут сам й буду стояти на цьому березі нікому не потрібний, перед холодною глибокою водою, котра тече невідомо куди, і я не витримую і стрибаю у воду, навіть забувши, що не вмію плавати, і рухаюсь до неї, вона мене помічає і починає підпливати до берега, я б'ю по воді руками, намагаючись не захлинутись ще на мілкому.”
― Сергій Жадан (Serhiy Zhadan), Depeche Mode

“I was born in the house my father built.”
― Richard Nixon

“...no matter how frequently we came, when we arrived, they acted as if we had been away one hundred years. [His grandparents' greeting.]”
― James Vescovi, Eat Now; Talk Later: 52 True Tales of Family, Feasting, and the American Dream

“Life is a journey, but it's not about the places along the way, it's about the people that give you a piece of themselves.”
― Stavro Nashi, Ithaka on the Horizon: A Greek-American Journey

“I realize my life here is much richer than I ever could have imagined. [Why one Canadian immigrant to Italy stays]”
― Ivanka Di Felice, A Zany Slice of Italy

“Wenn man keine Sprache hat, ist alles Durcheinander, und man hat Angst vor Dingen, von denen man sich nicht zu fürchten braucht. In dieser Zeit stotterten die meisten der Kinder um mich herum, sprachen laut oder verschluckten die Wörter. Wenn man keine Sprache hat, offenbart sich der nackte Charakter. Die Vielredner unter uns wurden noch lauter, und die in sich gekehrten verschluckten ihre Stimme. Ohne Muttersprache ist der Mensch verstümmelt.”
― Aharon Appelfeld, Geschichte eines Lebens

“One of the ways to discover our toughness and resiliency is to look back at where we come from. (from Amazon description)”
― Jeannette Walls

“In diesen Jahren hatte ich in Israel keine Menschenseele. Doch solche verborgenen Gerechten erschienen gerade in den Momenten, in denen die Verzweiflung mich unterzukriegen drohte.
Ich bin dem einmal nachgegangen. Jeder, der den Krieg überlebte, überlebte ihn dank eines Menschen, der ihm in grosser Gefahr Halt gab. Gott haben wir in den Lagern nicht gesehen, gute Menschen schon. Die alte jüdische Legende, dass die Welt nur dank einiger weniger Gerechten besteht, stimmte damals genau wie heute.”
― Aharon Appelfeld, Geschichte eines Lebens

“Ich konnte noch nicht einmal Zeuge sein, erinnerte mich nicht an die Namen von Menschen und Orten, nur an Dunkel, an Geräusche und Bewegungen. Erst später verstand ich, dass ebendieses Rohmaterial die Essenz der Literatur war, dass man aus ihm eine innere Geschichte, eine Art Legende formen konnte. Ich sage “innere”, den damals wurden Chroniken hoch geachtet, als enthielten sie die Wahrheit. Der innere Ausdruck war noch nicht geboren.”
― Aharon Appelfeld, Geschichte eines Lebens

“...To see your life flow in obscurity among the treasures of the heart and of nature, happy in your anonymity, and to occasionally lose yourself in reading or in the pleasure of being a sensitive admirer of the fine arts; that’s the image of modern life you’re looking for!”
― Paul - Amadeus Dienach, Chronicles From The Future: The amazing story of Paul Amadeus Dienach

“Joy, it is, which I've never known before, only pleasure or excitement. Joy is a different thing, because its focus exists outside the self-delight in something external, not satisfaction of some inner craving.”
― Mary Karr

“None of my friends had grandparents like these. ... Tony and Desolina were exotic.”
― James Vescovi, Eat Now; Talk Later: 52 True Tales of Family, Feasting, and the American Dream

“Desolina and Tony had attended one-room schoolhouses until the third grade. ... According to Tony, there were hardly enough pencils and sober teachers to go around. [Author's grandparents educational background.]”
― James Vescovi, Eat Now; Talk Later: 52 True Tales of Family, Feasting, and the American Dream

“...just when you think there isn't any left inside to give, an indestructable inner strength is borne...”
― fs fayth

“The artistic bend is a sell-out. It's all truth, or it's no good. EIther write what's in the heart, all of it, the good, the bad, the ugly, the uglier, the privat and even more private and it's a book worth reading. Not willing to go there? Do yourself and the world a favor: Don't write it until you're ready to do so. Only then is it your truest artist being heard. And only then will the world want to hear what you have to say."

-Wendy K. Williamson 9/25/14”
― Wendy K. Williamson, I'm Not Crazy Just Bipolar

“The reality is that when you visit Italy, you'll be hijacked by relatives of all sorts; the entire family tree is waiting to meet you. [A hyphenated Italian's risk]”
― Ivanka Di Felice, A Zany Slice of Italy

“You know, Becky, you haven't been the same since that crowbar fell on your head.”
― Becky Lewellen Povich

“Hester Lipp had written Where the Sidewalk Starts, an inexplicably acclaimed book of memoir, recounting — in severe language and strange, striking imagery — Lipp's childhood and adolescence on a leafy suburban street in Burlington. Her house was large and well-kept, her schooling uneventful, her family — the members of which she described in scrupulous detail — uniformly decent and supportive. Sidewalk was blurbed as a devastatingly honest account of what it meant to grow up middle class in America. Amy, who forced herself to read the whole thing, thought the book devastatingly unnecessary. The New York Times had assigned it to her for a review, and she stomped on it with both feet. Amy's review of Sidewalk was the only mean-spirited review she ever wrote.

She had allowed herself to do this, not because she was tired of memoirs, baffled by their popularity, resentful that somehow, in the past twenty years, fiction had taken a backseat to them, so that in order to sell clever, thoroughly imagined novels, writers had been browbeaten by their agents into marketing them as fact. All this annoyed her, but then Amy was annoyed by just about everything. She beat up on Hester Lipp because the woman could write up a storm and yet squandered her powers on the minutiae of a beige conflict-free life. In her review, Amy had begun by praising what there was to praise about Hester's sharp sentences and word-painting talents and then slipped, in three paragraphs, into a full-scale rant about the tyranny of fact and the great advantages, to both writer and reader, of making things up. She ended by saying that reading Where the Sidewalk Starts was like "being frog-marched through your own backyard.”
― Jincy Willett, Amy Falls Down

“И те, и другие готовы были ради ближнего отдать последнюю рубашку и загубить свою душу. Самого же ближнего — тут же расстрелять, если того „потребует революция".”
― Vladislav Khodasevich, Некрополь

“It turns out, after a lot of exploration, that I'm not really a princess. A swell gal, sure, but not a princess.”
― Julie Klam, Please Excuse My Daughter: A Memoir

“All good things spring from Self-Love”
― N. Sophronia Crosby, Five Loves: Stories of Misguided Love, Lust and Betrayal

“Life's tricky...”
― Janet C. Thomas, Bernice: A Fiery Story of Love and Family: In Her Daughter's Pen

“...To see your life flow in obscurity among the treasures of the heart and of nature, happy in your anonymity, and to occasionally lose yourself in reading or in the pleasure of being a sensitive admirer of the fine arts; that’s the image of modern life you’re looking for!”
― Paul-Amadeus Dienach