Врятувати чи приспати: як у Туреччині сперечаються через долю мільйонів бродячих собак

У затінку зеленого абрикосового дерева в пекучий літній день Гокчен Їлдіз торкається собаки, який нагадує клубок світло-коричневого хутра.

Він облизує їй все обличчя, і вона починає реготати.

Але сміх змінюється більш серйозним тоном, коли вона вказує на відсутність задніх лап у собаки. За її словами, це ознака жорстокого поводження з деякими вуличними собаками у Туреччині.

Пані Їлдіз удень працює вчителькою фізики в середній школі, а вночі – захисницею вуличних собак. Собака, яку вона тримає, є однією зі 160, які вона зібрала на території, де вона живе, на околиці столиці Туреччини, Анкари.

Її собаки становлять невелику частку від приблизно чотирьох мільйонів, які складають популяцію вуличних собак країни.

Це проблема, яка різко розділила громадську думку. Чи є бродячі собаки сусідами, про яких потрібно піклуватися та яких треба любити? Або ж уряду потрібно прийняти більш рішучі рішення? Згідно з повідомленнями державних ЗМІ, урядовці розглядають навіть евтаназію.

На своїй території площею 15 000 квадратних метрів пані Їлдіз доглядає за літніми собаками та собаками-інвалідами, а також за собаками з психологічними чи поведінковими проблемами.

"Це не моя робота, але я доглядаю за собаками, які цього потребують, - каже вона. - Я завжди непокоюся через фінансові питання, тому що ситуація в економіці стає важчою. Коли зростає ціна на бензин, все зростає, як-от їжа для домашніх тварин чи ліки, які я даю, чи витрати на ветеринара – усе зростає".

Вона каже, що хвилюється про фінанси, але її більше хвилює те, що станеться з собаками, якщо вона їх не забере.

Законодавці від керівної Партії справедливості та розвитку (ПСР) президента Реджепа Таїпа Ердогана працюють над новим законопроєктом, спрямованим на те, щоб прибрати собак з вулиць.

Його ще не внесли в парламент країни, але державні ЗМІ повідомляють, що він може вимагати від муніципалітетів збирати бродячих собак, давати їм притулок приблизно на 30 днів, а якщо тварин не приймуть протягом цього часу, приспати їх.

Останнє положення обурило зоозахисників і турецьких любителів собак, як-от пані Їлдіз, але воно також викликало питання про те, чи можуть існуючі заклади по всій країні виконувати додаткові обов’язки.

За словами доктора Мурата Арслана, президента Турецької ветеринарно-медичної асоціації, лише близько третини провінційних і районних муніципалітетів країни мають притулки.

Він каже, що це була одна з проблем чинного закону, який вимагає стерилізувати собак, а потім повертати їх на вулиці, де вони жили.

"Щоб контролювати популяцію тварин, вуличних собак потрібно було зібрати, стерилізувати, зробити щеплення, а потім випустити на вулицю. Однак не в кожному муніципалітеті були притулки чи приміщення, де можна було б проводити ці дії. Особливо в невеликих муніципалітетах немає ані притулків, ані достатньої кількості ветеринарів".

Якби цей закон, прийнятий 20 років тому, виконували, популяція вуличних собак сьогодні була б не такою великою, переконує доктор Арслан.

Викидання тварин на вулицю, надмірне розведення та продаж собак також сприяли зростанню популяції вуличних собак, сказав він BBC. Попри те, що тварини чіповані та зареєстровані в централізованій базі даних, чиновники мали краще контролювати штрафи для власників, якщо виявляли, що тварин викинули на вулицю, додав він.

Незалежно від того, що призвело до проблеми, деякі групи впливу, такі як Асоціація безпечних вулиць, стверджують, що потрібне рішення, щоб назавжди прибрати собак з вулиці.

��двокатка Мельтем Зорба є волонтеркою Асоціації безпечних вулиць. Вона працює з родинами, які стали жертвами нападів бродячих собак, і вказує на державну статистику, яка показує, що за останні п’ять років вуличні собаки стали причиною 55 смертей, понад 5000 поранень і 3500 дорожньо-транспортних пригод.

"Ми наполягали на змінах законодавства протягом трьох років, – каже вона. - На вулицях не повинно бути бродячих собак. Ці напади на людей, що спричиняють смерть, дорожньо-транспортні пригоди та напади на інших тварин, є неприйнятними".

Вона вимагає законодавчого регулювання, аби назавжди прибрати бродячих собак з вулиць, а не протоколу "ловіть і відпускайте", який діє зараз. Пані Зорба також каже, що собаки викликають інші занепокоєння, включаючи сказ і проблеми зі здоров'ям, що виникають через собачі фекалії в громадських місцях, таких як парки та ігрові майданчики.

"Це раціональність", - міркує вона про розробку нового законодавства. На її думку, евтаназія має бути крайнім засобом, коли тварина вважається занадто хворою або становить ризик для суспільства.

Саме тут, здається, формується національний консенсус. Нещодавнє опитування громадської думки показало, що майже 80% респондентів підтримують заходи щодо виведення собак з вулиці та надання притулку. Але лише менш як 3% вважають, що бродячих собак мають приспати.

І пані Зорба, і пані Їлдіз підтримують рішення уряду, яке дозволить забирати собак з вулиць, збирати їх у нещодавно побудовані притулки по всій країні, стерилізувати та доглядати за ними до кінця їхнього життя, якщо їх хтось не забере додому.

Вважається, що міністри планують надати місцевій владі нові кошти на виконання будь-якого нового закону про бродячих собак.

Але незрозуміло, чи має уряд в умовах економічної кризи, внаслідок якої цього року інфляція зросла до 75%, ресурси для такого рішення.